This site uses cookies.
Some of these cookies are essential to the operation of the site,
while others help to improve your experience by providing insights into how the site is being used.
For more information, please see the ProZ.com privacy policy.
This person has a SecurePRO™ card. Because this person is not a ProZ.com Plus subscriber, to view his or her SecurePRO™ card you must be a ProZ.com Business member or Plus subscriber.
Affiliations
This person is not affiliated with any business or Blue Board record at ProZ.com.
Services
Translation
Expertise
Specializes in:
Science (general)
History
Tourism & Travel
Government / Politics
Education / Pedagogy
Portfolio
Sample translations submitted: 1
English to Ukrainian: The Decisive Year (example) General field: Social Sciences Detailed field: History
Source text - English The Decisive Year
The Decisive Year
In March of that year, elections to the republics’ supreme soviets took place. Although the democratic opposition in Ukraine had only a month to campaign, and was not represented in all the 45 electoral districts, it still managed to win nearly a third of the new parliament’s seats. Although the Communist majority, the "Group of 239,” controlled the legislature, for the first time in Soviet Ukrainian history a vocal, talented, and vigorous opposition emerged and made itself heard. Most important perhaps, although the democrats lacked numbers, they quickly showed that they outclassed the Communists in political and oratorical skills— a fact of no small consequence in the next year and a half.
No less important than the elections was the removal of Volodymyr Shcherbyrsky from the post of party first secretary in late 1989. In power since 1972, when he initiated a vicious crackdown on dissent, Shcherbytsky had embodied the ultraloyal non-Russian official, committed to Communist rule and to the preservation of Moscow’s empire. His retirement, and eventual death in early 1990, removed one of the major obstacles to the development of a nationalist movement by permitting the hitherto monolithic party elite to divide into pro- and anti-perestroika factions. The leader of the reformist wing became the unassuming Leonid Makarovych Kravchuk, the former ideology chief who was elected chairman of the supreme soviet in Ukraine in mid-1990. The leader of the conservatives was Stanislav Hurenko, appointed party chief in midyear and a man committed to Communist hegemony, even if of a more humane kind. As Hurenko noted in late 1990:
• It really is unfortunate that most of the new political parties that have emerged—we now have about twenty of them in the republic—base their political programs above all on criticism of the Ukrainian Communist Party for both its past and its present activities, and they direct their practical efforts towards the quickest possible elimination of the Communist Party from the political arena. From our standpoint, this does not promote a constructive solution of the problem, and, above all, it irritates people. We feel that this could—and I hope our opponents pardon me here—lead to undesirable changes both in politics and as regards the future of these parties. 4
Not surprisingly, Kravchuk and Hurenko became involved in a power struggle that pushed the former to ally himself with the non-Communist opposition and to adopt increasingly nationalist positions.
Events in other republics also pushed Ukraine in a nationalist direction. Estonia, Latvia, and Lithuania declared sovereignty, by which they meant the primacy of their laws over Soviet laws, in 1988-1989. In March 1990, Lithuania went even further and proclaimed independence, an act that led Gorbachev to impose an economic blockade and Lithuania to suspend the declaration. Soon thereafter Russia and all the other republics followed in the Baltics’ footsteps and also claimed to be sovereign.
Translation - Ukrainian Вирішальний рік
У березні 1990 р. відбулись вибори до Верховних Рад республік. Незважаючи на те, що демократична опозиція в Україні мала тільки місяць на проведення виборчої кампанії та не була представлена в усіх 45 виборчих округах, їй все таки вдалося виграти майже третину місць у новому парламенті. Хоча комуністична більшість, під назвою «Група 239» контролювала законодавчу владу, вперше в радянській історії України з’явилася впевнена, талановита й активна опозиція до якої дослухались. Певно найбільш важливим є те, що маючи недостатню кількість місць у парламенті, демократи швидко показали свою перевагу у політичних і ораторських навиках, у порівнянні з комуністами, що набуло вагомого значення у наступні півтора роки.
Не менш значним, аніж проведення виборів, стало усунення Володимира Щербицького з посади першого секретаря партії у кінці 1989 року. Перебуваючи при владі з 1972 року, Щербицький ініціював жорстоке придушення інакомислення, тим самим втілював образ ультралояльного неросійського чиновника, який був відданий комуністичній владі і Московській імперії. Відставка, й зрештою смерть Щербицького на початку 1990 року, усунула головну з перешкод розвитку націоналістичного руху і дозволила монолітній партійній еліті розділитись на фракції у підтримку та проти перебудови. Лідером реформістської гілки був невибагливий Леонід Макарович Кравчук – колишній ідеологічний керівник, якого обрали головою Верховної Ради України в середині 1990-х. Лідером консерваторів став Станіслав Гуренко – керівник партії з середини 1990 року і прихильник комуністичної гегемонії, навіть якщо й у більш гуманній формі. Ось, що зазначає Гуренко наприкінці 1990 року:
• Справді прикро, що більшість нових політичних партій, які виникли, – а тепер їх у республіці близько двадцяти – ґрунтують свої політичні програми перш за все на критиці Української комуністичної партії, зокрема дорікаючи її за діяльність як у минулому так і нині, спрямовують свої зусилля на швидке усунення комуністичної партії з політичної арени. З нашої точки зору, це не сприяє конструктивному вирішенню проблеми, й навіть більше – дратує людей. Ми вважаємо, що це може – і я сподіваюсь, наші опоненти пробачать мене за це – призвести до небажаних змін як у політиці, так і щодо майбутнього цих партій.4
Не дивно, що Кравчук і Гуренко були замішані у боротьбі за владу, яка змусила першого об’єднатися з некомуністичною опозицією і прийняти надзвичайно націоналістичну позицію.
Події в інших республіках також підштовхнули Україну діяти в націоналістичному напрямі. У 1988-1989 роках Естонія, Латвія і Литва проголосили суверенітет, чим визнали першість своїх законів над радянськими. У березні 1990 року Литва пішла ще далі – проголосила незалежність, що змусило Горбачова ввести економічну блокаду аби Литва призупинила декларацію. Незабаром після того, Росія і інші республіки наслідували прикладу Балтії та проголосили свій суверенітет.
More
Less
Translation education
Master's degree - National university "Ostroh academy"
Experience
Years of experience: 7. Registered at ProZ.com: Dec 2017.
Adobe Photoshop, DejaVu, Google Translator Toolkit, memoQ, MemSource Cloud, Microsoft Excel, Microsoft Office Pro, Microsoft Word, Powerpoint, Wordfast
I'm ready for translation work. I'm really interested in this field 'cause I can use my ability to communicate with people and take advantage of my knowledge of English.
Education: Master's degree at the National university of Ostroh academy, department of International Relations.
september 2017-january 2019
Specialization: translator, international political scientist.
Have work expierence in translation during my studying at university.
Personal qualities: dependable, determined, initiative, versatile.
Language skills: English - Advanced, Ukrainian - Native, Russian - Fluent, Polish - Upper-Intermediate, basic knowledge of German.
Portfolio